Перекладацькі стратегії відтворення домінант художнього, наукового і ділового текстів

У сучасних умовах активного ділового, наукового, культурного обміну між країнами і людьми питання якості перекладених текстів різних функціональних стилів і жанрів має важливе значення й ставить перед сучасними спеціалістами серйозні завдання. Пошуком доведено, що переклад вимагає комплексного підходу до відтворення лексико-семантичного наповнення тексту, стилістичного тла, часової та культурної дистанції, специфіки мовлення та індивідуальних особливостей авторської манери викладу думок. Тому перекладач виступає не ретранслятором знаків і сигналів мови, а повноцінним співавтором, чия художня чутливість, фахова й галузева обізнаність і мовна обдарованість визначають якість кінцевого результату.

У статті розглядаються ключові виклики, що постають перед перекладачем у процесі роботи з художніми прозовими, поетичними та науково-діловими текстами. Проаналізовано відтворення при перекладі специфіки стилістичних засобів (епітетів, порівнянь, авторських неологізмів, повторів, гри слів, іронії, діалектизмів тощо) в їхньому взаємозв’язку і взаємодії з оригінальним задумом автора, збереження його ідіостилю, культурно-історичної дистанції тощо. Значну увагу приділено проблемі «неперекладності» в поезії, механізмам формально-смислового перекладацького експериментування та творчого характеру рішень перекладача. Розглянуто концепції еквівалентності, прагматичної адаптації та перекладацьких трансформацій у їх застосуванні до різножанрових творів.

Окреслено основні підходи до збереження в перекладі естетичної, емоційної та когнітивної функцій текстів оригіналу. У статті підкреслюється роль фахової термінологічної компетентності, жанрових засад цільової культури та особистісних якостей перекладача в науковому й діловому дискурсах. Окремо сказано про роль машинного перекладу в сучасній перекладацькій практиці і межах креативності людини в епоху штучного інтелекту.