Метафора, алегорія і символ на шляху до універсальної мови духовної культури

Стаття розглядає роль метафори, алегорії та символу у формуванні універсальної мови духовної культури (наука, релігія, мистецтво). Авторка аналізує відмінності між цими тропами: метафора (двозначна, образна) апелює до ментального бачення та попереднього досвіду реципієнта; алегорія (раціональна) вимагає проведення аналогії та має дидактичний характер; символ (багатозначний) потребує екзегези та глибокого переживання смислів. Показано, що в релігійному дискурсі метафора та алегорія організовують релігійне переживання (наприклад, Христос як Світло, Шлях, Агнець; притчі), а в науковому — метафора та символ виконують ілюстративну та пізнавальну функції («чорна діра», «горизонт подій»). Зроблено висновок, що метафора, алегорія та символ функціонально взаємодоповнюють одна одну, долаючи бар’єри між сферами духовної культури та національними традиціями, і сприяють створенню універсальної мови, здатної передавати духовні цінності без суттєвих втрат.