Синтез інструментальної та хореографічної творчості в аматорському колективі: організаційні моделі та методичні підходи

У публікації обґрунтовано організаційні моделі та методичні підходи до поєднання інструментального виконавства й хореографії в діяльності аматорських мистецьких колективів. Проаналізовано специфіку функціонування таких об'єднань на засадах колективної співтворчості, спільної відповідальності за художній результат та системного командоутворення. Виокремлено три основні організаційні моделі вибудовування творчого процесу: інтегровану (спільне створення номера з початкового етапу), паралельну (окреме підготовлення матеріалу з об'єднанням на фінальній стадії) та змішану (послідовне чергування окремих і спільних репетицій), вибір яких зумовлюється виконавським рівнем учасників та складністю репертуару.

Розкрито методичні засади репетиційної роботи, що передбачають добір адаптованого для аматорів репертуару (поєднання фольклорних зразків, обробок та сучасних композицій), роботу над спільним ритмічним пульсом, застосування музично-пластичних етюдів, інтегрованих занять та відеоаналізу. Особливу увагу приділено досягненню художньої рівноваги, за якої музичний супровід і пластичне рішення взаємно підсилюють один одного без превалювання одного з видів мистецтва. Доведено, що синтез інструментально-хореографічної творчості підвищує рівень виконавської культури учасників, сприяє збереженню культурної спадщини та формуванню національної ідентичності.