Особливості соціально-психологічної готовності до шкільного навчання старших дошкільників з мовленнєвими порушеннями

У публікації висвітлено результати порівняльного емпіричного дослідження особливостей та рівнів сформованості соціально-психологічної готовності до шкільного навчання старших дошкільників (5–6 років) із порушеннями мовленнєвого розвитку (загальним недорозвиненням мовлення ІІ–ІІІ рівнів та елементами дизартрії) порівняно з однолітками з типовим мовленнєвим розвитком. Діагностичний комплекс охоплював оцінювання чотирьох взаємопов'язаних компонентів готовності: мотиваційно-особистісного, емоційно-вольового, соціально-комунікативного та когнітивно-діяльнісного за 16 критеріальними показниками через застосування структурованих бесід, педагогічного спостереження, практичних завдань і моделювання комунікативних ситуацій у подібних та змішаних парах.

Установлено, що серед дітей із мовленнєвими розладами за всіма компонентами переважає середній рівень готовності (50%), тоді як високий рівень виявлено лише у 20% проти 50% у групі порівняння, а низький — у 30% проти 10%. Найбільш виражені розбіжності зафіксовано в соціально-комунікативній сфері, де середня оцінка становила 7,2 бала в експериментальній групі проти 9,0 балів у групі порівняння, що проявилося в труднощах комунікативної ініціативності, звернення по допомогу та узгодження дій із партнером. Обґрунтовано необхідність застосування диференційованого підходу в корекційно-розвитковій роботі вчителя-логопеда, спрямованого на комплексне формування функціональної комунікації, довільної саморегуляції поведінки, позитивної навчальної мотивації та навичок співпраці для успішної адаптації дітей до освітнього середовища школи.