Ментальні простори та когнітивне моделювання можливості в романі Роберта Музіля «Людина без властивостей»

Статтю присвячено дослідженню когнітивних механізмів моделювання можливості в романі Роберта Музіля «Людина без властивостей» крізь призму теорії ментальних просторів (Mental Space Theory) Жиля Фоконьє та теорії концептуальної інтеграції (Conceptual Blending Theory), розробленої Жилем Фоконьє і Марком Тернером. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасної когнітивної лінгвістики до процесів конструювання значення, моделювання альтернативних сценаріїв і функціонування когнітивних структур у художньому дискурсі.

Метою статті є з'ясування ролі ментальних просторів у когнітивній організації художнього світу в романі Роберта Музіля та дослідження механізмів концептуального моделювання можливості. Теоретичну основу становлять праці Жиля Фоконьє, Марка Тернера, Рональда Лангакера, Елізабет Ціми, Барбари Данциг'єр, Вів'єна Еванса, а також сучасні дослідження української когнітивної школи.

У статті виявлено, що категорія Möglichkeitssinn функціонує не лише як філософська характеристика світогляду Ульріха, а й як когнітивний механізм конструювання альтернативних, гіпотетичних і контрфактичних ментальних просторів. Встановлено, що художній дискурс роману організований через постійне співіснування актуального та можливих світів, між якими здійснюються концептуальні проекції. Особливу увагу приділено аналізу контрфактичних конструкцій, умовних моделей і модальних висловлювань, які забезпечують розгалуження альтернативних сценаріїв розвитку подій та формують відкриту смислову структуру роману.

Обґрунтовано, що у пізніх розділах твору когнітивна організація художнього світу виходить за межі окремих ментальних просторів і реалізується у формі концептуальної інтеграції. На матеріалі взаємин Ульріха і Агати проаналізовано концепт der andere Zustand як інтегрований концептуальний простір, що виникає внаслідок взаємодії кількох вхідних просторів і породжує нові емерджентні смисли, відсутні у вихідних концептуальних структурах. Доведено, що цей концепт репрезентує відкриту модель людського досвіду, яка не зводиться до традиційних психологічних, соціальних чи філософських категорій.

Зроблено висновок, що застосування теорії ментальних просторів і концептуальної інтеграції істотно розширює можливості когнітивно-лінгвістичного аналізу модерністського художнього тексту, дозволяючи описати механізми породження смислу, моделювання можливих світів і концептуалізації людського досвіду в романі Роберта Музіля.