Особливості використання арт-терапевтичних практик у логопедичній роботі: результати анкетування фахівців

У публікації висвітлено результати опитування вчителів-логопедів щодо особливостей використання арт-терапевтичних практик у корекційній роботі з дітьми дошкільного віку, які мають мовленнєві порушення (зокрема фонетико-фонематичні, системні порушення мовлення та дислалію). На основі анкетування фахівців із різним стажем роботи з'ясовано рівень їхньої теоретичної обізнаності щодо арт-терапії, частоту застосування творчих вправ у педагогічній практиці, переваги у виборі конкретних методів, а також ключові методичні та матеріально-технічні перешкоди в освітньо-корекційному процесі.

Установлено, що попри високий рівень обізнаності педагогів щодо арт-терапевтичних засобів (54,5%), регулярне їх упровадження здійснює лише 9,1% респондентів, тоді як більшість звертається до них іноді або дуже рідко. Найбільш затребуваними виявилися драматерапевтичні (казкотерапевтичні) вправи та ліплення з пластичних матеріалів (по 72,7%), які інтегруються у заняття насамперед для розвитку зв'язного мовлення, збагачення словникового запасу, формування фонематичного сприймання та автоматизації звуків. Виявлено, що використання елементів творчості позитивно впливає на мовленнєву активність та зацікавленість дітей, проте зазвичай має характер стихійного залучення художніх засобів, а не цілеспрямованого терапевтичного впливу. Обґрунтовано потребу в розробці практичних методичних рекомендацій та емпіричній перевірці результативності арт-терапевтичних практик із безпосереднім вимірюванням динаміки мовленнєвого розвитку дітей.