Українські стратегії жіночої ідентичності в колоніальних та постколоніальних умовах

В статті проаналізовано, що українській літературі під впливом колоніального становища було сформовано неадекватні реалізації чоловічих та жіночих ролей, а також ситуацію несвідомої опозиційності між статями, яка оприявлена в різних моделях взаємодії: "син – мати", "батько – дочка", "чоловік – коханка". Виявлено, що жіноча рецепція імперського реалізується у низці стратегій: "гра в архетипну українку" (Марко Вовчок, Леся Українка), "жіноче пророцтво як смерть-мовчання" (Леся Українка, Л. Костенко), "сексуальність" (О. Забужко).