Сфера єднальних семантико-синтаксичних відношень як вторинна сфера інших семантичних груп сполучників

У статті проаналізовано основні особливості у функціонально-стильовому використанні сполучників різних семантичних груп сурядності та підрядності, що транспонують у сферу єднальних семантико-синтаксичних відношень з інших суміжних або дистанктних семантико-синтаксичних зон, у мові української преси та художньої літератури періоду кінця початку ХХІ століття; представлено їхню семантико-синтаксичну функцію, що полягає в маркуванні єднальних семантико-синтаксичних відношень; визначено можливі причини, що зумовлюють нетипове (вторинне) вживання деяких сполучників як реалізаторів єднальних семантико-синтаксичних відношень; детально подано кількісний склад неспеціалізованих засобів оформлення єднального зв’язку; простежено, які сполучникові засоби переважають і чому в оформленні цієї семантики, а також здійснено спробу кваліфікувати їхні якісні характеристики; зауважено, що єднальна семантико-синтаксична сфера стає дедалі більш широко відкритою до транспозиційних переходів сполучників з інших семантико-синтаксичних сфер сурядності та підрядності; окреслено перспективи подальших наукових пошуків у царині граматичної стилістики з огляду на спеціалізацію вираження сполучниками транспозиційних семантико-синтаксичних відношень, що для деяких із них стають із часом типовими (власними) семантико-синтаксичними функціями.