Особистісно орієнтоване фізичне виховання здобувачів закладів вищої освіти як чинник підвищення рухової активності та збереження здоров’я

Актуальність теми дослідження. Система фізичного виховання здобувачів ЗВО України перебуває у глибокому кризовому стані і не в змозі забезпечити необхідного рівня фізичної підготовленості та здоров’я молоді. Наразі настала необхідність модернізувати фізичне виховання у ЗВО таким чином, щоб врахувати інтереси та мотиви здобувачів до занять фізичними вправами та видами спорту за уподобаннями. Одним із таких напрямів є особистісно орієнтоване фізичне виховання, яке надає можливість здобувачам вільний вибір виду рухової активності на заняттях з фізичного виховання та в подальшій життєдіяльності. Особистісно орієнтоване фізичне виховання передбачає необхідність диференціації навчання, орієнтації на особистість здобувача, його інтелектуальний і фізичний розвиток, виховання цілісної особистості, а не окремих фізичних якостей. Мета статті полягає в обґрунтуванні та реалізації педагогічних умов формування готовності здобувачів до особистісно орієнтованого фізичного виховання під час професійного становлення. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, тестування показників фізичної підготовленості та здоров’я, педагогічний формувальний експеримент для оцінювання ефективності особистісно орієнтованого фізичного виховання, методи математичної статистики. Заняття в експериментальній групі проводилися за особистісним вибором засобів рухової активності. Результати роботи та ключові висновки. Особистісно орієнтоване фізичне виховання здійснюється на основі гуманно-особистісних технологій, технологій співпраці та технологій вільного виховання. Гуманно-особистісні технології характеризуються своєю гуманістичною сутністю, допомогою, психологічною підтримкою особистості здобувача. Технології співробітництва побудовані на демократизмі, рівності, партнерстві у відносинах викладача та здобувача. Технології вільного виховання спрямовані на надання здобувачу повної свободи вибору виду рухової активності та самостійності під час виконання завдань. Зміст освітнього процесу в експериментальній групі складався із трьох компонентів, які вирішували питання здоров’язбереження здобувачів. Фізичне виховання за особистісно орієнтованим вибором рухової активності в експериментальній групі суттєво покращило рівень теоретичних і методичних знань у здобувачів експериментальної групи з проблем здоров’язбереження на 27,7 бали (Р < 0,001), підвищили рівень мотивації на 23,9 бали (Р < 0,001), фізкультурно-оздоровчу активність на 35,4 бала (Р < 0,001) та успішність з фізичного виховання на 7,9 бали (Р < 0,05).