Interfaith Intentions in the Modern Religious Progress of Ukraine

Міжконфесійні відносини постають важливим компонентом соціуму. Особливості та ефективність впливу конфесійних відносин на суспільні процеси залежать від форм і характеру їх впливу. Релігійний плюралізм в Україні потребує пріоритетності антагонального типу міжконфесійних відносин, діалогу між носіями різних конфесій, взаєморозуміння, довіри між ними для забезпечення стабільності у громадянському суспільстві. Спільний менталітет і поліконфесійний історичний досвід українського населення апріорі обумовлюють необхідність міжконфесійного діалогу як значущого чинника не лише для існування, але й співбуттявірян з відмінними культовими практиками. Плідний діалог постає ефективним засобом сприйняття опонентів один до одного, пошуку відповідей на нагальні спільні питання релігійного сегмента, що сприяє не лише примиренню і зародженню конструктивної семантики, але й взаємопроникнення мікрокосмосів конфесійних світів.

Метою статті є аналіз міжконфесійних відносин в умовах глобалізаційних викликів та визначення тенденцій розвитку екуменічного руху в сучасному релігійному просторі України. Реалізація мети уможливила встановити, що для досягнення злагоди, миру в полікультурному і полі конфесійному соціумі для врівноваження міжконфесійних, державно-конфесійних відносин необхідно утвердження таких життєвих пріоритетів і цінностей, які нівелюють напруженість у суспільстві та сприятимуть формуванню поваги й терпимості до різних позицій. Таким стрижневим принципом і ціннісною основою для гармонійного співіснування та розвитку новітньої спільноти стає діалог як гарантія досягнення порозуміння і вироблення спільних позицій, а також метаформою відносин між носіями різних конфесій. З’ясовано, що впровадження діалогу в практику міжконфесійних відносин є дієвим засобом перспективної довіри між його суб’єктами. Діалог конфесій культивується своєрідним діалогом культур у сучасному полі конфесійному просторі України, що спричинено залежністю від віросповідної традиції осягнення картини світу адептом певної конфесії. Доведено, що неоднозначність релігійно-церковного буття сучасної України, що обумовлене її поліконфесійністю, стала одним із факторів, який інспірував загострення між церковних і внутрішньо церковних суперечок у межах християнства, а також актуалізував проблему міжконфесійного діалогу як необхідної умови стабілізації й оптимізації релігійних відносин.