Crisis of Modern Anthropological Axiomatics: Discursive Layers

В сучасній антропології відбуваються суттєві зміни в осмисленні як суб’єктивного, так і об’єктивного аспектів життя індивіда. Завдяки використанню міждисциплінарного підходу, що синтезує досягнення соціально-філософського спрямування таких галузей як антропологія, психологія, соціологія, у цій роботі визначається за необхідне дослідити трансформації людської сутності, зокрема, в індивідуальному, особистісному та когнітивному вимірах. Метою статті є виокремлення дискурсивних зрізів, які ілюструють руйнування аксіоматичного підходу до визначення людської ідентичності в межах онтологічної концепції, а також аналіз напрямків експлікації сучасної антропологічної ситуації як кризової.

У цій роботі привертається увага до таких антропологічних аксіом як особистість, індивідуальність та пов’язані з ними ідентичність, автентичність, самість, внутрішній вимір чи внутрішнє ядро особистості. Встановлено, що їх зміст розмивається й девальвуються. У статті застосовано метод системного аналізу Нікласа Лумана, що дозволяє розглядати ідентичність як комунікаційний феномен сучасного інформаційного суспільства. За допомогою емпіричного та феноменологічного методів встановлено, що сучасна ідентичність особи – це профільна ідентичність, що заснована на віртуальності як одній із ознак людської присутності в реальності. У статті доводиться, що сучасна ідентичність зберігає своє онтологічне підґрунтя, однак більше не потребує автентичності як самість. На відміну від модерної ідентичності, що потребувала опори у внутрішньому «Я» особи, профільна ідентичність тлумачиться як поверхнева, комодифікована та пов’язана з обслуговуванням своїх профілів у соціальних мережах.

Стверджується, що реальність постає у двох основних модусах: як безпосередньо пережита і як пережита опосередковано, тобто сконструйована реальність. Герменевтичне прочитання праць сучасних дослідників дало можливість зарахувати профільну ідентичність до феноменів сконструйованої реальності. Встановлено, що профільна ідентичність є збірною, складається з багатьох компонентів самопрезентованої дійсності, призначеної для спостереження другого порядку, а також їй властивий високий рівень перфекціонізму. Визначено, що спостереження другого порядку в соціальній комунікації – це спостереження за реакціями та активністю, які виникають як результат споглядання чиїхось репрезентацій, комунікацій, емотивних реакцій та іншої активності в мережі, та можуть оприявнюватися в таких формах як створення рейтингових списків, сегментів цільової аудиторії, кластеризація запитів, парсинг тощо. Підкреслюється, що попри зниження цінності ідентичності в суспільстві від індивідів очікується бути оригінальними та прагнути до автентичності. У зв’язку з цим припускається, що розрив між вимогами до суб’єкта і реальністю, в якій існує цей суб’єкт, зумовлює екзистенційні виклики сучасності. Одним із можливих виходів із цієї парадоксальної ситуації є симуляція, як прикидання бути оригінальним і автентичним, відповідати поставленим вимогам. Наступним кроком у статті є припущення існування симулякрів ідентичностей, заснованих на автентичностях.

Показано, що ситуація людини в сучасному світі загалом змальовується за допомогою кризового лексикону, в якому присутні самовідчуття втоми, перевантаження, втрати, страхів, небезпеки, незахищеності, що переважають над оптимістичною вірою й прогресом як історично зумовленим і необхідним явищем. На додаток, відмічається той факт, що сучасні інформаційні технології лише поглиблюють екзистенційну кризу, оскільки викликає занепокоєння їх кінцева мета та наслідки застосування. Йдеться про натиск інформації, протистояти якому вже неможливо, як і неможливо розрізнити факти від фейків, правдиву інформацію від маніпуляції та пропаганди.