Вдосконалення фізичної підготовленості веслувальників різними режимами тренувань на етапі спеціалізованої базової підготовки

Актуальність теми дослідження. Стаття присвячена розгляду проблеми вдосконалення фізичної підготовленості веслувальників на етапі спеціалізованої базової підготовленості. Вивчення впливу різних режимів тренувань з веслування на фізичну підготовленість та спортивні результати веслувальників сприятиме не лише покращенню спортивних результатів, а й знизить негативний вплив надмірних навантажень на здоров’я юних спортсменів. Мета дослідження полягала у встановленні впливу програм тренувальних занять з веслування на байдарках з різним режимом енергозабезпечення на фізичну підготовленість веслувальників на етапі спеціалізованої базової підготовки. Досліджувався вплив різних режимів тренувань на фізичну підготовленість та результати у змагальних вправах хлопців 17-20 років. Загальна кількість досліджуваних спортсменів становила 15 осіб. Спортивний стаж досліджуваних становив 5-7 років, кваліфікація на рівні кандидата в майстри спорту. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел з проблеми функціональної та фізичної підготовленості веслувальників, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи визначення фізичної підготовленості та результатів у змагальних вправах (хронометрування), методи математичної статистики. Результати роботи. Тренування у змішаному режимі енергозабезпечення із застосуванням методу інтервальної стандартизованої вправи (з інтенсивністю навантаження під час прискорень 85 % VО2mах, між прискореннями – близько 25 % VО2mах) найбільш ефективно підвищують фізичну підготовленість юнаків-веслувальників. Зокрема, тренування у змішаному режимі енергозабезпечення із застосуванням методу інтервальної стандартизованої вправи значно більшою мірою, ніж тренування за іншими програмами, сприяли зростанню середніх значень загальної витривалості (на 4,02 %, р < 0,01) та силової витривалості (на 20,73 %, р < 0,001) у юнаків-веслувальників. Тренування у змішаному режимі енергозабезпечення із застосуванням методу інтервальної стандартизованої вправи у юнаків-веслувальників сприяли найбільшому зростанню швидкості подолання дистанцій: 1000 м (на 3,13 %, р < 0,001), 500 м (на 5,72 %, р < 0,001) та 200 м – збільшилась на 4,77 (p < 0,001).