Мікротопонімія Закарпаття – вагоме джерело етимологічних досліджень давнього українського антропонімікону

Статтю присвячено словотвірній характеристиці відантропонімних мікротопонімів, зафіксованих упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. на Закарпатті – давно заселеному регіоні України, де автохтонна українська людність здавна контактувала з неслов’янськими етносами – угорським та румунським. Аналізовані назви малих географічних об’єктів почерпнуто з праці відомого філолога та історика О. Л. Петрова "Карпаторуські межові назви з пол. ХІХ і початку ХХ ст." (Прага, 1929). Об’єкт дослідження – мікротопоніми Домараджь, Зімір, Пущатино, Радомир (Радомір) і Собатин. Наведені назви об’єднує їхня посесивна структура, а також відантропонімне походження. Основну увагу закцентовано на структурному та етимологічному аналізі твірних антропонімів Домарадъ, *Сіміръ, *Пущата, Радомиръ і *Собата. Встановлено, що імена Домарадъ, Сіміръ ‹ *Вьсемиръ / *Вьсемѣръ, Радомиръ, *Собата ‹ Соб’ята мають паралелі в інших слов’янських мовах і належать до давнього слов’янського антропонімного фонду. Констатовано вторинність імен *Сіміръ і *Собата до Вьсемиръ / Вьсемѣръ, Соб’ята відповідно. З’ясовано семантику антропонімооснов зазначених імен, обґрунтовано їхній дериваційний зв’язок із відповідними двоосновними особовими назвами й гіпокористиками. Реконструйовано праантропонім *Domaradъ. На підставі структурно-словотвірного аналізу вказаних мікротопонімів, похідних від слов’янських двоосновних імен та їхніх структурних варіантів, зроблено висновок про важливість мікротопонімії Закарпаття як джерельної бази для етимологічного дослідження давніх слов’янських антропонімів. Зазначено, що мікротопонімія давно заселених українських регіонів, зокрема Закарпаття, є частиною слов’янського мікротопонімікону, що ставить перед дослідниками перспективне завдання збору, систематизації й фахового аналізу назв малих географічних об’єктів у межах усієї Славії.