Word Order Strategies in The Old High German Negative Sentence

У статті представлено основні моделі порядку слів у давньоверхньонімецькій мові, увагу зосереджено на заперечних конструкціях. Давньогерманський синтаксис демонструє відносно високу варіативність у розташуванні конституентів поверхневої структури речень, похідних від SOV-, SVO- та VSO-моделей. Дослідження висвітлює особливості порядку слів у давньоверхньонімецькому періоді з розміщенням дієслова в ініціальній, другій та кінцевій позиціях з урахуванням умов, що сприяли такій організації конституентів. Особливу увагу приділено заперечним реченням, які ілюструють об’єднання маркерів заперечення з дієсловом в ініціальній позиції, що розглядається як емфатична функція. Представлено стратегії розвитку реченнєвого заперечення в давньоверхньонімецькій мові (VIII–XI ст.) на тлі перших ознак процесу граматикалізації від превербальної до поствербальної заперечної частки включно з підсилювальними елементами. Останнє свідчить про такі чинники змін у структурі реченнєвого заперечення, як тиск системи й залежність від жанрових особливостей аналізованих текстів. У статті подано аналіз моделі заперечення Neg V1 на основі даних, вилучених із пам’яток давньоверхньонімецького періоду, що показує вплив заперечного клітика на порядок слів. Чинники, які сприяли розміщенню дієслова в початковій позиції в реченні, значною мірою зумовлені взаємовпливом типу дискурсу та граматики. Прозовий дискурс розглядаємо як окремий випадок у загальній масі текстів релігійного характеру. Здійснений аналіз показує розміщення превербальної заперечної частки окремо або об’єднаної з особовим дієсловом, що широко представлено в заперечних реченнях із дієсловом в ініціальній позиції. Стверджено, що синтаксис заперечення – один із чинників впливу на модель порядку слів V1, тісно пов’язаний з особливостями дискурсу релігійних текстів досліджуваного періоду.