Часопросторовий континуум романів Пшемислава Ліса-Маркєвіча

У статті окреслено художній часопростір як авторську модель світу, його основні ознаки та функціювання у творах сучасного польського письменника Пшемислава Ліса‑Маркєвіча. На матеріалі романів "Сповідь духа", "Москаль" досліджено парадигму часопросторового дискурсу. Указано, що сюжет романів Пшемислава Ліса‑Маркєвіча, в основі яких зображена й українська історія, розгортається в лінійній перспективі, кожен розділ маркований датами відповідно до календарного часу. У творах синтезовано календарний, подієвий та перцептивний час. Просторова картина творів вибудовується на відкритій та закритій моделях світу, макро- та мікрокосмосі. Вивчення специфіки реалізації концептів часу й простору дало змогу вказати на взаємозв’язок iсторичного / персонажного хронотопу, роль ретроспекцiї та проспекцiї в романах польського митця. Хронотоп романів детермінований наративною стратегією, авторською інтенцією, жанровою структурою. "Сповідь духа" сприймаємо як авторську спробу осмислити формування особистості в складний період суспільно-політичних подій кінця ХІХ – ХХ століття й визначити як роман-біографію. Роман "Москаль" розглянуто як синтез документального та психологічного, що засвідчив увагу автора до соціально-політичних, духовних проблем людини в межовій ситуації, – історико-політичний роман. Простежено особливості художнього осмислення українського географічного, культурного просторів, реалізованих у художніх творах. Часопростір у романах автора відображає сутність духовно-матеріального світу жителів українсько-польського прикордоння, є маркером ідентичності мешканців краю, що постає певною палімпсестовою конструкцією, означуючи пам’ять українців та поляків, їх наративів. У романах Пшемислав Ліс-Маркєвіч розгортає простір України в добу воєн або політичних перипетій, акцентуючи на трагічних сторінках історії.