Теоретичні засади формування концепту публічно-сервісної діяльності в контексті управлінських змін

У статті проаналізовано теоретичні засади формування концепту публічно-сервісної діяльності в умовах сучасних управлінських змін, зокрема в контексті глобалізації та підвищених вимог суспільства до якості публічних послуг. Визначено, що публічно-сервісна діяльність не лише задовольняє базові потреби громадян, а й формує довіру до держави, забезпечуючи соціальну справедливість і підвищення якості життя. Актуальність дослідження підкреслюється викликами, з якими стикають- ся держави, зокрема економічні кризи, соціальні зрушення та технологічні інновації, що вимагають адаптації управлінських стратегій. Закцентовано на важливості інтеграції нових технологій і активної участі громадян у процесах прийняття рішень, що відкриває нові можливості для покращення якості публічних послуг. Аналізом сучасних теоретичних підходів до публічно-сервісної діяльності продемонстровано еволюцію концепту сервісної політики. Підкреслено важливість клієнтоорієнтованості та ефективності надання публічних послуг. Показано, що сучасні управлінські парадигми, зокрема нове публічне управління, мережеве управління, орієнтуються на підвищення ефективності й гнучкості та забезпечує краще реагування на соціальні та економічні виклики. Доведено, що акцент на якості надання публічних послуг та участі громадян у процесах прийняття рішень вказує на необхідність створення нових підходів, які відповідатимуть потребам сучасного суспільства. У дослідженні обґрунтовано, що публічно-сервісна діяльність повинна відповідати міжнародним стандартам і бути адаптованою до специфічних потреб населення, що робить її невід'ємною складовою сучасного публічного управління. В роботі встановлено декілька основних тенденцій, які відображають трансформацію публічного управління у напрямі створення відкритих, адаптивних і орієнтованих на суспільні інтереси систем, у якій публічно-сервісна діяльність набуває особливого значення. Обґрунтована важливість активізації соціальної участі громадян у процесах прийняття рішень, особливо через нові форми електронної демократії, які є важливим кроком у створенні відкритих і відповідальних управлінських систем.