Соколовський О. Л.
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2228-3040, Дятлов В. А.
ORCID: https://orcid.org/0009-0004-3746-6389
(2025)
Релігійна антропологія аскетичного досвіду у філософському вимірі духовності.
Вісник гуманітарних наук. № 12.
С. 1–24.
ISSN 3083-5712.
DOI: 10.5281/zenodo.17557602.
1.pdf
Завантажити (1MB) | Preview
Анотація
Стаття присвячена комплексному аналізу ґенези аскетизму як духовно-філософського феномена, який сформувався у межах дохристиянських традицій і знайшов свій вияв у християнській аскетичній практиці. У дослідженні розкривається філософсько-релігієзнавчий зміст аскези як багаторівневого процесу самоперевершення, що охоплює моральний, соціальний, ритуальний, онтологічний і містичний виміри людського буття. Підкреслюється, що аскетизм у своєму первісному значенні постає як спосіб духовного очищення життя, спрямований на гармонізацію людини з трансцендентним. Встановлено розмежуванню ритуально-обрядових форм старозавітної аскези та філософсько-етичних практик античності, які заклали основи духовної дисципліни, орієнтованої на внутрішню свободу та моральне вдосконалення. Доведено, що елліністичний і старозавітний аскетизм мали спільний вектор розвитку спрямований на очищення людської природи від пристрастей і скерування її до вищої духовної реальності. Розкрито концептуальну відмінність між дохристиянським і християнським розумінням аскези. Перший був формою ритуальної чистоти або морального самоконтролю, другий перетворюється на онтологічний шлях обоження, злиття з Божественним через любов, самозречення й духовне вдосконалення. Християнська аскеза розглядається як метафізичне наслідування Христа, у якому людина долає дуалізм духу й тіла, земного й небесного, досягаючи стану духовної повноти. Підкреслюється, що внаслідок еволюції аскетичних практик формується нова антропологічна парадигма, у центрі якої людина як істота, покликана до свободи, моральної цілісності та сопричастя з Абсолютом. Християнське чернецтво, яке постає на основі цієї традиції, виражає духовну зрілість релігійного досвіду, у якому аскеза стає не зовнішньою вимогою, а формою внутрішнього онтологічного діалогу між людським і божественним. Таким чином, аскетизм інтерпретується як універсальна філософсько-релігійна модель духовного становлення людини, що забезпечила спадкоємність між стародавніми духовними практиками та християнським ідеалом святості.
| Тип ресурсу: | Стаття |
|---|---|
| Ключові слова: | аскетизм, відчуження, духовні практики, духовність, любов, людина, релігійна антропологія, чернецтво |
| Класифікатор: | B Філософія, психологія, релігія > B Філософія (Загальне) B Філософія, психологія, релігія > BL Релігія B Філософія, психологія, релігія > BR Християнство |
| Відділи: | Факультет історії, права та публічного управління > Кафедра філософії та політології |
| Користувач: | Олег Леонідович Соколовський |
| Дата подачі: | 10 Лист 2025 16:24 |
| Оновлення: | 10 Лист 2025 16:29 |
| URI: | https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/45787 |
| ДСТУ 8302:2015: | Соколовський О. Л., Дятлов В. А. Релігійна антропологія аскетичного досвіду у філософському вимірі духовності. Вісник гуманітарних наук. 2025. № 12. С. 1–24. DOI: 10.5281/zenodo.17557602. |


