Імплементація методів прогнозування у практичному релігієзнавстві

У статті здійснено комплексний аналіз методологічних засад дослідження релігійної ситуації в межах сучасного релігієзнавства, з акцентом на застосування міждисциплінарних підходів. Встановлено, що головним методологічним інструментом виступає моделювання як форма репрезентації складних соціокультурних систем, до яких належать релігійні спільноти та конфесійні утворення. Особлива увага приділяється концептуалізації моделі релігійної ситуації як системного об’єкта, що водночас підлягає дослідженню, прогнозуванню та управлінню. Розкривається потенціал використання системних моделей у вивченні релігійних процесів, що відзначаються високим ступенем динамізму, самоорганізації та адаптивності. Визначено, що в межах синергетичної парадигми, яка передбачає вивчення нелінійних, відкритих та самоорганізованих систем, релігійна ситуація розглядається як така, що функціонує в режимі внутрішньої еволюції, де зовнішнє втручання може бути ефективним лише за умов врахування внутрішніх тенденцій розвитку. Використання положень теорії хаосу та нелінійної динаміки дає змогу осмислити релігійний простір як систему з непередбачуваними варіантами, де невеликі впливи можуть викликати суттєві зміни структури. У зв’язку з цим пропонується модель тактовного управління релігійними процесами, що полягає у створенні сприятливих умов для самореалізації внутрішньої логіки релігійного розвитку, замість нав’язування зовнішніх схем і стандартів. Особливу увагу приділено ін-конфесійному та аут-конфесійному рівням як структурним складовим релігійної ситуації, що підлягають як емпіричному дослідженню, так і прогнозуванню. Застосування комп’ютерного моделювання, хоча й має свої обмеження, розглядається як інструмент аналітичної обробки емпіричних даних у поєднанні з якісними методами релігієзнавчого аналізу. Стратегічною основою для розбудови системи прогнозування релігійної ситуації визначено необхідність науково-практичної співпраці з органами державного управління у сфері релігії, які відповідають за формування та реалізацію релігійної політики на національному рівні.