Жінки в розбудові польської освіти в Україні в другій половині XIX ст. – перших десятиліттях XX ст.

Метою статті є висвітлення ролі, значення та соціального статусу польських жінок в освітній діяльності в Україні в другій половині ХІХ – перших десятиліттях ХХ ст. Наукова новизна дослідження полягає в представленні еволюції розвитку польської освіти в Україні від часу утисків царською владою польської культури і освіти до активної розбудови польського шкільництва в умовах Української національної революції та з’ясуванні ролі і значення жінок у цьому процесі. Висновки. В умовах національних утисків у другій половині XIX століття у шляхетських маєтках було створено низку підпільних польських шкіл. Значна кількість з них була заснована жінками. Наприкінці XIX століття підпільна освітня діяльність була оформлена в громадську організацію «Освіта», що була легалізована під час Російської революції 1905 року. Однак, згодом її діяльність була заборонена царською владою через побоювання зміцнення польських впливів у суспільстві. Під час Першої світової війни, завдяки зусиллям видатної освітньої діячки В. Перетяткович, було створено польську школу для дівчат. Завдяки напливу біженців виникає значна кількість польських шкіл, які забезпечили роботу польській інтелігенції. Польська освіта набула найбільшого розквіту в роки Української національної революції, коли представниці різних польських соціальних к ласі в та політичних переконань об’єднали зусилля для розвитку польської освіти. Польські жінки поряд із чоловіками очолювали освітні заклади різних рівнів. Вони керували освітніми громадськими організаціями та школами, брали участь в обговореннях структури та організації польських шкіл та змісту освітніх програм. Завдяки їхнім зусиллям практично все польське населення України було забезпечено польською освітою. Після приходу до влади більшовиків більшість польських освітніх організацій припинили свою діяльність. Їхні лідери емігрували до Польщі.