Психологічна мімікрія ворога в медійному просторі

У статті досліджується феномен психологічної мімікрії ворога як один із ключових механізмів інформаційно-психологічного впливу в умовах гібридних воєн сучасності. Розкрито сутність інформаційного простору як нового театру воєнних дій, у якому інформація та медіа стають ефективною зброєю впливу на масову свідомість. Акцентовано, що у XXI столітті конвенційні засоби збройної боротьби поступаються місцем неконвенційним методам, де головною метою є не фізичне знищення противника, а підкорення його розуму та волі. У статті обґрунтовано, що ефективність інформаційної агресії залежить від здатності агресора інтегруватися в соціокультурний контекст країни-жертви, використовуючи прийоми мовної, емоційної, поведінкової та соціальної мімікрії. Такий тип впливу дає ворогу змогу маскувати джерело дезінформації, створюючи ілюзію внутрішнього джерела суспільного невдоволення. Обґрунтовано типологію інформаційно шкідливого контенту, виокремлюючи три його форми: дезінформацію, спотворену інформацію й так звану «небезпечну правду» – достовірні відомості, які в умовах війни можуть бути використані для дестабілізації внутрішньополітичної ситуації. Розкрито механізми дії трьох рівнів інформаційних фільтрів: інституційно-правових, технологічних і соціально-психологічних, що забезпечують інформаційну безпеку держави, а також показано шляхи їх обходу через мімікрію та маніпуляцію масовою свідомістю. Особливу увагу приділено аналізу пропагандистських стратегій, які спираються на суспільно значущі, але емоційно заряджені теми: невдоволення владою, боротьбу з корупцією, захист меншин, викриття приватного життя публічних осіб. Інформаційно-психологічна мімікрія є складником сучасних неконвенційних воєн, що поєднують традиційні, інформаційні та кіберзасоби досягнення стратегічних цілей. Висунуто положення про необхідність підвищення рівня медіаграмотності, формування критичного мислення та соціальної рефлексії як головних чинників протидії інформаційним атакам. В умовах глобалізованого світу перемога у війні визначається не кількістю зброї, а здатністю суспільства протистояти маніпуляціям, зберігати єдність і критичну здатність до розпізнавання інформаційної мімікрії ворога.