Соціально-комунікативна функція ігрових видів спорту в освітньому процесі ЗВО

У статті досліджується вплив ігрових видів спорту на розвиток соціально-комунікативних компетентностей студентів закладів вищої освіти. Теоретичний аналіз психолого-педагогічних концепцій соціального навчання та структурних особливостей ігрових видів спорту дозволив виділити ключові механізми формування комунікативних навичок: моделювання та ротацію соціальних ролей, немедійоване навчання у реальних ігрових ситуаціях, отримання емоційного зворотного зв’язку, формування довіри та групової ідентичності, а також тренування вербальних і невербальних каналів комунікації. У межах експериментального дослідження 60 студентів факультету фізичного виховання і спорту пройшли цикл із 10 колективних ігрових тренувань. Результати показали підвищення загального рівня комунікативних навичок на 28%, причому найвищий приріст спостерігався у формуванні довіри та групової ідентичності (+33%). На основі отриманих даних запропоновано методику впровадження ігрових вправ в освітній процес, яка поєднує фізичну активність з навчально-виховними завданнями та передбачає дотримання принципів релевантності меті, психологічної безпеки, рефлексії, ротації ролей та інтеграції фізичного й вербального компонентів. Встановлено, що систематичне використання колективних ігрових вправ сприяє розвитку емоційного інтелекту, здатності до співпраці, лідерських якостей, адаптивності та ефективної міжособистісної взаємодії. Практичне значення дослідження полягає у впровадженні результатів у навчальні програми фізичного виховання, організації тренінгів з командоутворення та формуванні здоров’язбережувального освітнього середовища. Перспективи подальших досліджень пов’язані з оцінкою ефективності конкретних програм ігрових вправ у різних групах студентів і визначенням оптимальної структури вправ для розвитку соціально-комунікативних компетентностей.