Правове регулювання гарантійних та компенсаційних виплат працівникам в умовах нестандартних форм зайнятості

Стаття присвячена дослідженню правового регулювання гарантійних та компенсаційних виплат в умовах трансформації сучасного ринку праці та активного впровадження нестандартних форм зайнятості. Автор аналізує еволюцію правових конструкцій, починаючи від класичного поділу на стандартну та нестандартну зайнятість за критеріями місця роботи, режиму часу та стабільності робочого місця.

У роботі розмежовуються поняття «надомна робота», «дистанційна робота», «телепраця» та «віддалена робота». Особлива увага приділяється порівняльному аналізу засад організації праці: якщо надомна робота передбачає фіксацію робочої зони та дотримання загального режиму підприємства, то дистанційна робота базується на повній територіальній свободі працівника та використанні інформаційно-комунікаційних технологій. У статті наголошується на важливості термінологічної точності, визначаючи віддалену роботу як «парасольковий» термін для всіх форм діяльності поза офісом.

Проаналізовано недоліки статті 125 КЗпП України, яка передбачає відшкодування лише за зношування (амортизацію) інструментів, і обґрунтовано необхідність компенсації змінних експлуатаційних витрат працівника (електроенергія, інтернет, витратні матеріали). На основі аналізу статті 60-2 КЗпП та проекту нового Трудового кодексу України автор пропонує законодавчі зміни для забезпечення рівності прав працівників незалежно від форми організації їхньої праці. Окремо розглянуто специфічний механізм відшкодування виплат (заробітної плати, гарантійних та компенсаційних сум), де обов’язок компенсації покладається на державу-агресора – російську федерацію, зокрема, проаналізовано алгоритм фіксації таких збитків через Міжнародний реєстр збитків (RD4U) та категорію А3.4 «Втрата доходу від працевлаштування», що інтегрована в застосунок «Дія».

Автор робить висновки, що ефективна реалізація права на оплату праці можлива лише за умови створення чітких процедур стягнення репарацій з агресора та вдосконалення норм щодо надання працівникам гарантійних та компенсаційних виплат в умовах використання нестандартних форм зайнятості.