Концепція теоретичних засад масової комунікації

Об’єктом дослідження є теоретичні засади масової комунікації, а предметом – наукознавчий аналіз теорії масової комунікації (базові поняття, перехрещення з іншими суміжними науками, різновиди масової комунікації, її постулати й закони). Метою є побудова теоретичних засад для однієї з можливих концепцій теорії масової комунікації. Методи дослідження: аналіз, порівняння, формалізація, синтез.

Масовою пропонується вважати такий різновид комунікації, під час якої планують, що повідомлення будуть поширювати серед 150–250 (залежно від ситуації) чи більше отримувачів. Це число визначається на основі аргументів із соціальної психології та теорії масмедіа. У процесі планування масової комунікації завжди потрібно враховувати ще два числа: 1) прогнозовану кількість отримувачів, для якої планують якесь конкретне повідомлення (наприклад, для друкованих медій – це наклад (або тираж) видання); 2) число тих отримувачів, які за фактом не тільки отримали, а й обов’язково сприйняли надіслане їм повідомлення (кількість контактів).

Вказується, що теорію масової комунікації часто неправильно ототожнюють з теорією масмедіа. Наведено три показники, якими проходить межа між цими теоріями.

До переліку організацій-комунікаторів, які здійснюють масову комунікацію, запропоновано зараховувати: а) масмедіа; б) промедіа; в) деякі соціальні інститути; г) інформаційні війська. Подано переліки організацій, які належать до промедіа й деяких соціальних інститутів.

Сформульовано дев’ять тверджень, які пропонується вважати постулатами теорії масової комунікації.

Розглянуто 12 тверджень, що рекомендується вважати законами масової комунікації. Деякі з них пройшли емпіричну перевірку й належать до числа істинних, а деякі потребують уточнень і додаткових експериментальних перевірок.