Персоналістична антропологія сучасного православного богослов’я в умовах війни та суспільних трансформацій

У статті проведено аналіз персоналістичної антропології сучасного православного богослов’я в умовах глибоких соціокультурних трансформацій, спричинених російсько-українською війною. Розглянуто антропологічні інтерпретації людського буття як онтологічного виміру богословської рефлексії та окреслено ціннісні засади розуміння особистості, укорінені в доктринальних уявленнях православної традиції. Акцентовано увагу на взаємозв’язку богословсько-антропологічних концепцій, еклезіологічних моделей і форм колективної ідентичності. У контексті воєнної реальності персоналістична антропологія набуває особливої ваги, оскільки уможливлює критичну рефлексію щодо релігійних наративів, залучених до легітимації насильства та ідеологізації сакрального. Установлено, що антропологічний вимір сучасного православного богослов’я постає концептуальною основою осмислення людини, здатною протистояти процесам дегуманізації, нівеляції людського життя та підміни персональної відповідальності колективістськими конструктами.