Морфологічні та семантичні трансформації етнічних мотивів у сучасному українському графічному дизайні

Стаття присвячена аналізу сучасних тенденцій використання етнічних мотивів у графічному дизайні України в контексті морфологічних та семантичних трансформацій традиційної декоративної спадщини. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі візуальної культури у формуванні національної ідентичності та потребою наукового осмислення процесів адаптації народного мистецтва до умов цифрового середовища.

Об’єктом дослідження є сучасний український графічний дизайн як сфера візуальної комунікації; предметом – морфологічні та семантичні трансформації етнічних мотивів і декоративних орнаментів у графічних дизайн-проєктах кінця ХХ – початку ХХІ століття. Метою статті є виявлення закономірностей трансформації традиційних етнічних мотивів у сучасному українському графічному дизайні та визначення типів їх адаптації з урахуванням морфологічних, композиційних, колористичних та семантичних аспектів. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових та спеціальних мистецтвознавчих методів, зокрема морфологічний, семантичний, порівняльний, типологічний та культурно-ідентифікаційний аналіз, що дозволило розкрити взаємозв’язок між традиційними декоративними формами та сучасними дизайнерськими інтерпретаціями.

На основі аналізу сучасних дизайнерських практик та репрезентативної вибірки кейсів доведено, що декоративний розпис у сучасному українському графічному дизайні виконує як естетичну, так і культурно-комунікативну функцію, виступаючи носієм колективної пам’яті та інструментом формування національного візуального образу. Узагальнення емпіричного матеріалу дало змогу систематизувати типи трансформації етнічних мотивів, зокрема стилістичну редукцію, геометризацію та векторизацію, колористичну адаптацію, семантичне переосмислення, композиційну реінтерпретацію та концептуальне перенесення традиційних мотивів у нові дизайнерські формати. Встановлено, що інтеграція етнічних мотивів у графічний дизайн має ґрунтуватися на їх аналітичному та символічному переосмисленні за допомогою цифрових інструментів, а не на механічному копіюванні традиційних форм. Такий підхід сприяє формуванню актуальної та автентичної візуальної мови української культури та забезпечує ефективну культурну комунікацію в умовах глобалізованого візуального простору.