Імагологічний аспект образу єврея в українській та польській літературі XIX століття

У статті розглядається проблема імагологічного дослідження образу єврея в українській та польській літературі ХІХ століття. Автори визначають, що ключовою задачею є аналіз художніх стратегій створення образу єврея, його семантичного та конотативного потенціалу, а також соціокультурних і релігійних чинників, що впливали на формування цього образу. Основним об’єктом дослідження є художнє відображення єврейської спільноти, її стереотипізація та гуманістичне переосмислення в контексті українсько-польських культурних взаємодій. Актуальність теми зумовлена потребою глибшого розуміння механізмів міжетнічної комунікації та історичного досвіду, який може сприяти подоланню етнічних упереджень у сучасному суспільстві. Стаття репрезентує результати порівняльного аналізу українських та польських художніх творів із залученням імагологічного та порівняльно-літературознавчого методів. Здійснює лінгвістичний екскурс в етимологію етнонімів «жид» та «єврей», що дозволяє глибше зрозуміти семантичне навантаження термінів у літературному дискурсі обох народів.

Висвітлено взаємозв’язок між художньою функцією, соціокультурним контекстом та історичними обставинами: показано, як польська позитивістська та романтична проза (Ожешкова, Крашевський) осмислювала іудаїзм як код національної ідентичності та духовного опору, тоді як українські автори частіше зверталися до соціально-побутового виміру єврейського персонажа. Продемонстровано амбівалентність образу єврея в обох літературах: поряд із сатиричними і стереотипними зображеннями наявні гуманістичні інтерпретації, що фіксують співчуття до «іншого» і визнають спільність базових людських цінностей. Зроблено висновок, що українці, поляки та євреї постають у літературі ХІХ ст. як «різні», але не «чужі» народи, а імагологічний підхід відкриває перспективи для подальшого вивчення механізмів формування етнічних образів у міжнаціональному літературному дискурсі.