Вікові відмінності медіарелігійності

Стаття присвячена аналізу вікових відмінностей медіарелігійності як соціально-психологічного феномену, що формується в умовах цифровізації, медіатизації та віртуалізації суспільних відносин. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією релігійної ідентичності особистості під впливом інформаційного суспільства, а також специфічними соціокультурними чинниками українського контексту, зокрема досвідом пандемії COVID-19 та повномасштабної війни. Теоретичну основу дослідження становлять концепції медіатизації релігії, соціальної віртуалізації, релігійної орієнтації та цифрової ідентичності особистості. Метою статті є визначення впливу віку на загальний рівень медіарелігійності та її структурні компоненти: емоційно-мотиваційний, поведінковий і когнітивний. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 60 респондентів, які проживають на території України: 30 осіб юнацького віку (18-23 роки) та 30 осіб пізньої дорослості (55-60 років). Для діагностики медіарелігійності використано «Опитувальник медіарелігійності особистості» Н. С. Коструби. Статистичну обробку даних здійснено з використанням дисперсійного аналізу з коваріатою (ANCOVA). Результати дослідження засвідчили відсутність статистично значущих вікових відмінностей за загальним показником медіарелігійності, що вказує на відносну стабільність інтегрального рівня релігійних практик у медіасередовищі незалежно від віку. Водночас встановлено суттєвий вплив віку на емоційно-мотиваційний компонент медіарелігійності та помірний вплив на поведінковий компонент. Когнітивний компонент не виявив чутливості до вікових відмінностей. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що саме емоційна залученість і мотивація до споживання релігійного медіаконтенту є найбільш варіативними у різних вікових групах, тоді як осмислення релігії та загальний рівень медіарелігійності формуються під впливом ширшого соціокультурного контексту.