Методичні засади підготовки магістрів-географів в Україні: статистичний моніторинг та геопросторова трансформація (2020–2025 рр.)

Стаття присвячена комплексному дослідженню трансформаційних процесів у системі підготовки магістрів за спеціальністю А4 Середня освіта, предметною спеціальністю А4.07 Середня освіта (Географія) в Україні протягом 2020–2025 років. Основною метою є виявлення закономірностей геопросторової диференціації освітньої мережі та обґрунтування методично стійкої моделі функціонування цієї ланки вищої освіти в умовах значних екзогенних викликів, зумовлених пандемією, повномасштабною війною та демографічними змінами. Методи. Методологія дослідження базується на синтезі статистичного моніторингу даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти та геопросторового моделювання із застосуванням ГІС-технологій. Використано методи системного аналізу для вивчення динаміки вступних кампаній, картографічний метод для візуалізації територіальних зсувів освітніх хабів, а також кореляційний аналіз для перевірки гіпотез щодо життєздатності різних типів освітніх програм. Результати. У ході дослідження встановлено, що мережа підготовки магістрів-географів пройшла шлях від екстенсивного розширення (2020–2021 рр.) до радикальної концентрації ресурсів у 2025 році. Виявлено тенденцію до утвердження монопрофільної моделі навчання, що свідчить про вибір університетами шляху збереження класичної фахової школи як найбільш життєздатної в умовах кризи. За допомогою серії авторських картосхем зафіксовано переміщення «методичних центріві» та формування зон «методичної деградації» на сході та півдні України при одночасній гіперконцентрації вступників у центральних і західних регіональних хабах. Особливу увагу приділено Житомирській науково-методичній школі, яка продемонструвала високу стійкість завдяки цифровій трансформації та збереженню фахової ідентичності. Висновки. Доведено, що стабільність підготовки майбутніх вчителів географії на магістерському рівні вищої освіти у сучасних умовах залежить від здатності закладів вищої освіти інтегрувати STEM-орієнтовані методики та ГІС-платформи без втрати змістової глибини фахової підготовки. Запропоновано модель методично стійкої мережі, яка передбачає підтримку життєздатних хабів, розвиток дзеркальних цифрових програм та оптимізацію територіальної структури підготовки кадрів для Нової української школи. Підготовка майбутнього вчителя географії залишається чутливою до державного регулювання, що вимагає гнучкого поєднання бюджетної підтримки та інноваційних контрактних пропозицій.