Оцінка стану річок Сейм і Десна після транскордонного забруднення

Забезпечення екологічної безпеки поверхневих вод є пріоритетним напрямом, особливо в умовах інтенсивного антропогенного навантаження та впливу транскордонних джерел забруднення. Річки Сейм і Десна відіграють важливу роль у формуванні водних ресурсів північного сходу України, забезпечуючи потреби населення, сільського господарства та підтримуючи функціонування водних екосистем. Унаслідок транскордонного забруднення у 2024 році, спричиненого скидами стічних вод, відбулося істотне погіршення якості води, що супроводжувалося зниженням вмісту розчинного кисню та негативним впливом на водні біоресурси. Це зумовлює необхідність проведення комплексного моніторингу та оцінки сучасного стану цих водних об’єктів.

Метою дослідження було оцінити стан річок Сейм та Десна після транскордонного забруднення, а також виявити тенденції щодо їхнього забруднення. Дослідження проводили з жовтня 2024 року по жовтень 2025 р. Визначення хімічного споживання кисню (ХСК), розчинного кисню, концентрації заліза, марганцю, та нікелю проводили відповідно до затверджених методик виконання вимірювань.

Результати показали, що за більшістю показників якість води у річках відповідає встановленим нормативам для господарсько-побутових потреб, однак виявлено перевищення допустимих концентрацій деяких важких металів за нормативами для водойм рибогосподарського призначення. Встановлено наявність сезонних коливань показників органічного забруднення, зокрема хімічного споживання кисню, що зростає у весняно-літній період під впливом природних та антропогенних чинників. Кисневий режим у цілому залишається задовільним, хоча зафіксовано поодинокі випадки його зниження у зонах локального впливу. Встановлено систематичне перевищення концентрацій марганцю та нікелю, що може мати як природне, так і антропогенне походження та створює потенційні ризики для гідробіонтів.

Отримані результати свідчать про напружений, але відносно стабілізований екологічний стан річок Сейм та Десна після транскордонного забруднення. Виявлено здатність водних екосистем до самовідновлення. Водночас збереження підвищених концентрацій окремих токсичних елементів вказує на необхідність подальшого систематичного моніторингу та впровадження природоохоронних заходів. Результати дослідження можуть бути використані як наукова основа для розроблення стратегій управління якістю водних ресурсів і мінімізації ризиків для водних екосистем та населення.