Релігійна свідомість в добу глобалізації: міграційний вимір

У статті досліджено релігійну свідомість як динамічний феномен у контексті глобалізації та міграційних криз, із фокусом на європейський простір. Актуальність теми обумовлена зміною характеру взаємодії між релігією та публічним простором у добу постсекулярності, коли релігія повертається не як інституція, а як символічна мова етичного вибору, особистої рефлексії та культурної мобілізації. Метою статті є дослідження механізмів трансформації релігійної свідомості у середовищах транскультурного переміщення та визначення її ролі у нових режимах публічної видимості. Проаналізовано ключові теоретичні підходи дослідження релігійної свідомості, зокрема концепції постсекулярності (Ю. Габермас), транснаціоналізм (С. Вертовець), символічної сили релігії (Т. Асад) і деприватизації віри (Х. Казановa). На основі емпіричних прикладів з Франції, Нідерландів, Німеччини та Швеції доведено, що релігійна свідомість мігрантів і біженців проявляється в нових формах: гнучких, неінституційних, часто невидимих у формальному сенсі, але глибоко вкорінених у повсякденних практиках. Розглянуто приклади молодіжних ініціатив, практик релігійного спротиву, неформального навчання, а також форм духовної рефлексії серед українських переселенців після 2022 року. Особливу увагу приділено розриву між релігійною ідентичністю та фактичною конфесійною приналежністю, що свідчить про зміну структури вірування в умовах глобальної мобільності. Обґрунтовано, що релігійна свідомість у сучасному міграційному контексті не зникає під тиском секулярних норм, а радше адаптується й набуває форм комунікативного ресурсу, етичного маркування та символічного самоствердження. Умови глобальної мобільності та культурної фрагментації сприяють виникненню нових типів вірування, що потребують перегляду класичних уявлень про релігію як про сталу, догматичну чи винятково інституційну структуру. Релігія постає як поле рефлексивної дії, що утримує здатність до символічного оновлення в умовах кризи. У цьому контексті релігійна свідомість набуває значення не лише особистої, а й культурно-політичної категорії, що впливає на формування нових форм громадянської участі та соціального співжиття.