Західноєвропейська церковно-обрядова лексика в північноукраїнських ділових пам’ятках XVI–XVII ст.

У роботі розглянуто специфіку вживання запозичених із західноєвропейських мов слів конфесійної царини в північноукраїнській діловій документації XVI–XVII ст. Виявлені лексеми класифіковано за багатьма лексико-семантичними групами: назви посад і представників церковного керівництва та осіб, причетних до релігії; лексеми на позначення титулів служителів церкви; назви людей за віросповіданням; назви релігійних приміщень; назви атрибутів церковних обрядів; назви релігійних книг; назви церковно-адміністративних одиниць та організацій.

Значна частина лексем досліджуваної тематичної групи зберегла свою первинну семантику й надалі залишається складником церковного лексикону. Окремі слова можуть використовуватися й в інших групах лексики. Більшість лексем у діловому тексті вжиті самостійно, окремі використовуються в стійких висловах (боже уховай). Фонетико-графічні варіанти зумовлені неусталеною тогочасною правописною системою та становленням української фонетичної системи в окреслений період.

Методологічною основою дослідження став описовий метод, прийоми якого — спостереження, узагальнення та класифікація — дали змогу виявити іншомовні лексеми й розділити їх за лексико-семантичними групами. Пояснення фактологічного матеріалу здійснено із залученням прийомів зіставного та порівняльно-історичного методів.

Конфесійна лексика в досліджуваних північноукраїнських пам’ятках офіційно-ділового стилю представлена фрагментарно, що зумовлено їхньою адміністративно-правовою специфікою. Водночас у низці джерех зазначений пласт слів, зокрема терміноодиниці іншомовного походження, високочастотний. Запозичені номени слугували переважно для вербалізації християнських понять. Назви, пов’язані з православною традицією, інтегрувалися в лексичну систему української мови в попередні хронологічні періоди — насамперед під час християнізації Русі та завдяки посередництву старослов’янської мови. А католицький релігійний лексикон з’являвся в українській мові впродовж XIV–XVII ст. унаслідок перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.