Влада та «опіум народу»: антирелігійна агітація і пропаганда в радянській Україні у 1944–1990 рр.

Проаналізовано механізм провадження і організаційну систему антирелігійної агітації та пропаганди в радянській Україні. Зафіксовано конфлікт між республіканським та всесоюзним центрами у справах релігійних культів щодо провадження атеїзації населення. Проаналізовано як зміна державного керівництва у СРСР 1954 р. спричинила до перегляду ідеологічної боротьби з релігією як пережитком класових формацій у свідомості людей.

З’ясовано, що в рамках атеїстичного виховання суспільства було запроваджено концепцію «безрелігійних» свят і ритуалів, вшанування ударників праці. Розглянуто використання партійним керівництвом ресурсу кінематографу, засобів масової інформації та державних видавництв.

Проаналізовано зменшення державного впливу на справи віруючих з середини 1960-х рр. та жорстку критику ліберального курсу у відношенні до релігії на Всесоюзній нараді уповноважених Ради у справах релігій 1972 р. Виявлено, що у ЦК КПУ дискусія щодо нагальності докорінного переосмислення стратегії релігійної політики розпочалася лише в 1990 р.