Здоров’язбережувальна парадигма у підготовці студентів факультету фізичного виховання та спорту

У сучасному науковому дискурсі актуалізується проблема збереження здоров’я студентів факультетів фізичного виховання і спорту в умовах поєднання навчальної та навчально-тренувальної діяльності. Освітнє середовище ЗВО розглядається як простір реалізації студентського спорту – соціально адаптованої форми рухової активності, що поєднує елементи спортивної підготовки з пріоритетами здоров’язбереження, особистісного розвитку та освітньої доцільності, формування стійкої мотивації до рухової активності. Водночас інтенсифікація навчально- тренувальних навантажень може зумовлювати дисбаланс між адаптацією та відновленням організму, підвищення рівня втоми та психоемоційного напруження студентів, зниження рівня їх функціональної готовності. У зв’язку з цим у дослідженні обґрунтовано здоров’язбережувальну парадигму як системний підхід до організації навчально-виховного процесу, спрямований на гармонійне поєднання навчально-тренувальної діяльності з підтримкою фізичного, психоемоційного та функціонального здоров’я студентів. Парадигма інтегрує принципи індивідуалізації, системності, комплексності, профілактичної спрямованості та рефлексивності, що забезпечують ефективність педагогічної взаємодії. Матеріали та методи. Теоретичне дослідження здійснено на основі системного та контент-аналізу наукових і нормативних джерел, порівняльного методу, а також аналізу інформації з наукових публікацій, методичних рекомендацій і нормативно-правових документів України, що дозволило узагальнити сучасні підходи до здоров’язбереження та визначити напрями їх реалізації у підготовці студентів. Результати. Обґрунтовано сутність здоров’язбережувальної парадигми як системного підходу до організації навчально-виховного процесу, спрямованого на підготовку до рухової активності та фізичного розвитку та збереження фізичного, психоемоційного і функціонального здоров’я студентів. Визначено її принципи (індивідуалізацію, системність, комплексність, профілактичний підхід, рефлексивність) та ключові компоненти: індивідуалізацію навчально-тренувальних впливів, педагогічний моніторинг функціонального стану, відновлювально- компенсаторний, психолого-педагогічний компоненти, формування здоров’язбережувальної компетентності. Висновки. Реалізація здоров’язбережувальної парадигми забезпечує оптимізацію навчально-тренувального процесу, підвищення адаптаційної стійкості, професійної готовності та збереження здоров’я студентів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною перевіркою ефективності запропонованого підходу та розробкою його методичного забезпечення.