Політика пам’яті на Житомирщині: між травмою, відповідальністю та формуванням спільного простору пам’ятання

У статті досліджено еволюцію та особливості формування політики пам'яті на Житомирщині крізь призму складного досвіду війни, тоталітаризму та державного насильства ХХ–ХХІ століть. Розкрито проблеми цілеспрямованого витіснення радянським режимом пам’яті про учасників Першої світової війни та радянсько-фінської війни 1939–1940 років, а також проаналізовано збереження традиції вшанування жертв і героїв Другої світової війни та Голокосту.

Показано, що сучасна російсько-українська війна сформувала принципово нову модель пам'ятання, яка виникає за ініціативи «знизу» — родинами, друзями та місцевими громадами через створення алей героїв, муралів і локальних меморіалів. Обґрунтовано, що осмислення історичних травм без страху та вшанування новітніх героїв без штучного пафосу перетворюють регіональний простір пам'яті на потужний чинник соціальної згуртованості й об'єднання суспільства.