Медична сестра-координатор у системі довготривалого догляду: зарубіжні моделі та передумови впровадження в Україні

У статті обґрунтовано, що демографічне старіння, зростання мультиморбідності, функціональних обмежень і довготривалих медико-соціальних потреб осіб старшого віку потребують переосмислення організації догляду. Особливої ваги набуває проблема координації між медичними, соціальними, паліативними, реабілітаційними та домашніми послугами. Для України це питання є практично значущим, оскільки чинна модель допомоги особам із довготривалими потребами переважно спирається на соціально-адміністративні механізми ведення випадку, тоді як медико-доглядовий компонент координації залишається недостатньо інституціоналізованим. Метою статті є систематизація зарубіжних моделей медсестринської координації догляду в системі довготривалого догляду та обґрунтування можливостей їх поетапного впровадження в Україні. Визначено три базові моделі медсестринської координації: координацію догляду в громаді та домашньому середовищі, координацію переходів між рівнями допомоги та медсестринську координацію в закладах довготривалого догляду. Встановлено, що ці моделі відрізняються точкою прикладання координаційної функції: місцем проживання людини, моментом переходу між секторами допомоги або закладом довготривалого догляду. Показано, що доказова база ефективності медсестринської координації є неоднорідною: для домашньо-громадської моделі результати мають змішаний характер, тоді як для координації переходів і закладової моделі наявні переконливіші дані щодо зниження повторних госпіталізацій і незапланованих переведень. Охарактеризовано український нормативно-організаційний контекст та встановлено, що роль медичної сестри-координатора нормативно не визначена, проте окремі елементи для її формування вже наявні. Обґрунтовано, що медична сестра-координатор має розглядатися не як заміна соціального менеджера, а як комплементарна роль, орієнтована на медико-доглядовий, клініко-навігаційний і міжсекторальний супровід. Визначено нормативні, освітні, організаційні, фінансові й інформаційні передумови впровадження цієї ролі.