Компаративний аналіз становлення цивілізацій і держав у «Дослідженні історії» Арнольда Тойнбі

У статті здійснено компаративний аналіз процесів становлення цивілізацій, первісних суспільств і держав у контексті концепції локальних цивілізацій А. Тойнбі. Метою статті є дослідження сутнісних характеристик та механізмів еволюції локальних цивілізацій та держав в інтерпретації Арнольда Тойнбі крізь призму методології компаративного аналізу. Методологія дослідження базується на використанні герменевтичного аналізу у площині з’ясування розуміння британським мислителем сутнісних характеристик і механізмів еволюційного розвитку різних цивілізацій та методологічних підходів логіко-історичного й порівняльного аналізу під час дослідження різних тенденцій еволюції цивілізацій та первісних суспільств.

На основі дослідження концептуальних положень філософії історії А. Тойнбі встановлено, що британський мислитель виділив незалежні (локальні) цивілізації, цивілізації-сателіти («дочірні цивілізації») та «сплячі» цивілізації. Ключовими критеріями їх виділення і порівняння став критерій походження та еволюції релігії, який він уважав базовим для розвитку цивілізації, і висхідним, початковим географічним ареалом її поширення. Доведено, що атрибутивними ознаками розвитку цивілізацій є тенденції до їх розширення і здатність чинити вплив на людство поза межами власних цивілізаційних територій. Цей процес отримає в інтерпретації А. Тойнбі назву «випромінювання». І саме вібраційні «випромінювальні» впливи цивілізацій через заповнення суміжних соціокультурних просторів призвели до появи поряд з механізмом самовникнення якісно нової форми зародження цивілізацій – формування «дочірних» цивілізаційних комплексів (цивілізацій-сателітів).

У розумінні А. Тойнбі формування незалежних (локальних) цивілізацій, неспоріднених з іншими на початку свого існування, пов’язане з їх еволюцією з первісних суспільств, які за певних умов прогресували і досягнули значного рівня зрілості та досконалості своїх соціальних інститутів і соціальних практик (тотемізм і екзогамія, влада вождя і вождизм, інститути ініціацій, поділ людей за віковими статевими ознаками, поділ праці та ін.). З’ясовано, що А. Тойнбі вважав одним з ключових механізмів занепаду цивілізацій і держав, в межах яких вони реалізовувались, чужоземні військові вторгнення і завоювання. А універсальні держави, в яких вони раніше втілювалися, закономірно замінювалися новими політичними системами і державами, творцями яких були завойовники.