СТАРИЙ ЗАВІТ ЯК ДЖЕРЕЛО ХРИСТИЯНСЬКИХ СИМВОЛІЧНИХ ТОПОСІВ

У статті досліджено старозавітна генеза християнської символіки. Проаналізовано вплив юдейських
текстів на формування теологічної символіки таїнства хрещення. Розглянуто континуальність
біблійної семіосфери жертвопринесень: від старозавітних жертв до новозавітної євхаристії.
З’ясовано, що теологічна спадкоємність Старого й Нового Завітів передбачає успадкування
християнством із юдаїзму образно-символічних топосів у парадигмі "традиція-новаторство",
відповідно до новозавітної сотеріології. Зроблено висновок, що органічний взаємозв'язок двох частин
Біблії прослідковується не тільки на теологічному рівні, але й на структурно-семіотичному рівні.