Виклики професійної компетентності викладачів природничих дисциплін у контексті цілей сталого розвитку

Метою дослідження є аналіз можливостей використання контекстуалізації як педагогічного підходу формування практикоорієнтованих природничих компетентностей здобувачів вищої освіти різних освітніх програм, а також оцінка готовності викладачів реалізовувати навчання з прикладною орієнтацією як чинник підвищення наукової грамотності та сталого розвитку. Дослідження базується на поєднанні системного, компетентнісного та практико-орієнтованого підходів. На діагностичному етапі застосовано анкетування 248 здобувачів різних спеціальностей та 68 викладачів закладу вищої освіти. Здобувачів згруповано відповідно до спеціальностей і обсягу природничої підготовки в освітніх програмах. Для аналізу використано описову статистику з розрахунком середніх значень і відсоткових розподілів. Наукова новизна полягає у виявленні стійкого розриву між рівнем предметної природничої підготовки та реальним використанням природничих компетентностей у повсякденному житті здобувачів і професійній діяльності викладачів. Емпірично доведено, що наявність природничих дисциплін у навчальних планах не забезпечує їх практичного сприйняття без цілеспрямованої контекстуалізації змісту. Встановлено залежність між обсягом природничої підготовки, рівнем упевненості у застосуванні знань та зацікавленістю у вибіркових дисциплінах прикладного змісту. Результати дослідження засвідчують епізодичний характер прикладної спрямованості викладання природничих дисциплін у закладах вищої освіти та залежність від індивідуальної ініціативи викладачів. Високий рівень предметної підготовки не гарантує практичного застосування знань. Контекстуалізація навчального матеріалу та пропонування вибіркових дисциплін прикладного змісту є ключовими умовами формування практикоорієнтованих компетентностей, розвитку екоцентричного світогляду, готовності до безпечної життєдіяльності та досягнення цілей сталого розвитку.