Механізми взаємодії та відтворення ідіостилю автора та перекладача

У статті досліджується індивідуальний стиль автора та перекладача як складне, багатовимірне явище, що формується на перетині лінгвістичних, когнітивних, прагматично-комунікативних, культурологічних, психологічних і біографічно-історичних складових. Метою дослідження є всебічне осмислення шляхів взаємодії ідіостилю автора та ідіостилю перекладача в перекладі з урахуванням антропоцентричної парадигми та міждисциплінарного підходів.

Методологічну основу роботи становлять: метод теоретичного узагальнення, застосований для систематизації наукових підходів до проблеми індивідуального стилю в перекладі та формування цілісної концепції перекладеного тексту як простору діалогу двох мовних особистостей, автора і перекладача; порівняльно-зіставний метод, що дав змогу виявити спільні й відмінні риси авторського та перекладацького ідіостилів і окреслити характер їхньої взаємодії; герменевтичний підхід, який забезпечив розгляд перекладу як процесу розуміння, інтерпретації та переосмислення авторського наміру.

Основною ідеєю статті є положення про те, що ідіостиль перекладача не є нейтральним явищем, а виступає активним чинником трансформації авторського стилю, зумовленим професійним досвідом, перекладацькими стратегіями та рівнем креативності. У результаті дослідження обґрунтовано доцільність розгляду перекладу як форми діалогу двох ідіостилів, у якому перекладач тяжіє до збереження авторської інтенції, водночас застосовуючи власні стильові та мовні особливості. Зроблено висновок про перспективність подальших досліджень ідіостилю перекладача в контексті рецепції художнього тексту та варіативності перекладних інтерпретацій.