Освіта без стін як середовище формування в дітей старшого дошкільного віку екологічно доцільної поведінки у природі

У статті розглядається проблема формування екологічно доцільної поведінки у дітей старшого дошкільного віку засобами інноваційного підходу Ecoday та концепції освіти без стін. В умовах глобальних кліматичних змін та реформування освіти згідно з Державним стандартом дошкільної освіти (2025) виникає потреба в переході від інформування дитини до виховання дієвої турботи про світ. Авторки пропонують синтез підходу Ecoday та концепції «освіти без стін», де природне довкілля стає живим навчальним полем, а дитина — активним дослідником природи, а не пасивним спостерігачем.

Обґрунтовано, що екологічна культура дитини тримається на трьох взаємопов’язаних компонентах: когнітивному (знання про природні явища), емоційно-ціннісному (відповідальне ставлення до всього живого) та діяльнісному (реальні природоохоронні вчинки). Підхід Ecoday дозволяє інтегрувати ці виміри через живий досвід, переживає справжній емоційний контакт із довкіллям і здійснює конкретні природоохоронні дії — а не лише засвоює правила поведінки. Виокремлено ключові педагогічні умови ефективної реалізації підходу: систематичність взаємодії дитини з природним середовищем, інтеграція екологічного змісту в усі освітні напрями, позиція педагога-фасилітатора, залучення родин та створення екологічно відповідального середовища у закладі. Особливу увагу приділено трансформації території закладу дошкільної освіти у простір «відкритих можливостей», де замість обмежень діти отримують інструменти для дослідження світу — від «Sit spot» (тихого спостереження) до проведення справжнього еко-аудиту ділянки.

Практична значущість роботи полягає у представленні авторської системи планування природоорієнтованої діяльності у вигляді орієнтовних місячних календарів для чотирьох пір року. Кожен календар структурує роботу вихователя через тематичні тижні спостережень, досліджень, практичної турботи про довкілля та екологічних ігор просто неба. Календарі збагачено інноваційними формами роботи, запозиченими із закордонного досвіду (лісові школи Великої Британії, скандинавська педагогіка friluftsliv, підхід Reggio Emilia): сенсорні карти, компостні експерименти, годівничковий моніторинг, картування біорізноманіття ділянки. Стаття доводить, що системне перебування «без стін» формує відповідальну поведінку у природі та сприяє гармонійному розвитку особистості в дусі цінностей сталого розвитку.