Mit o stworzeniu człowieka w Timajosie Platona w kontekście mitu orfickiego o Dionizosie Zagreusie i Tytanach

У статті вивчається питання про те, наскільки обґрунтованим є порівняння двох міфів – міфу про створення людини, представленого на сторінках діалогу "Тімей", який є одним з найпізніших зрілих творів і найбільш повно узагальнює концепції фізики й метафізики діалогів Платона,– та міфу про Діоніса-Загрея і Титанів, ключового для орфічних космо- й антропологічних концепцій. На підставі доступних джерел і опрацювань на тему орфізму представлено основні відомості щодо орфічних вірувань, науки, містерій, орфічного стилю життя.

Окремий підрозділ статті присвячений вивченню ставлення Платона до міфу. Простежується його важлива роль у намаганні зобразити неоприявлений світ Ідей. Як виявляється, усупереч поширеній думці про давньогрецького філософа, поряд із діалектикою і дискурсивною мовою понять однаково важливою була для нього дорога духовного, містагогічного втаємничення через міф, символ, алегорію, приповість – тобто ті літературні засоби, які здатні повноправно зобразити поетичну модель метафорично-образного розуміння трансцендентної дійсності. Таким чином Платон виявляє геуристичну і герменевтичну, не приховану суто логічним дискурсом роль метафори. У цій частині статті названо також елементи, що єднають філософа з таємничим феноменом орфічних вірувань. Невипадково Олімпіодор писав про Платона, що той "скрізь насвистує пісні Орфея".

Далі представлено міф про Діоніса-Загрея і Титанів, який дійшов до наших днів у багатьох варіантах. Насамперед наголошуються ті елементи міфу, які є суттєвими для розуміння найбільшої таємниці орфізму: єдності і величі. Останній підрозділ статті присвячено висвітленню основ Платонової антропології в оперті на відомі з інших діалогів міфи та на міф про створення людини з діалогу "Тімей". Із діалогу вибрано фрагменти, які зосереджені на дуалістичному розумінні людини та на трихотомічний поділ душі на розумну, гнівливу, пожадливу.