«Жовтий звук» В. Кандінського — художній твір на межі драматичного, театрального, музичного та образотворчого мистецтва

У статті розглянуто яскравий зразок синкретичного мистецтва ‒ одноактівку В. Кандінського "Жовтий звук. Сценічна композиція", яка постала в межах експерименту з драматичним, театральним, музичним та образотворчим мистецтвами. Особливості поетики сценічної композиції "Жовтий звук" викликають значний інтерес серед представників різних галузей науки. Дослідження концепції духовної реальності творів митця, інтермедіальні студії, акцент на експериментальному характері його творів, модерністичні й авангардистські ідеї та формальні пошуки (твори Р.

Й. Зорге, Й. фон Гумпенберга, Р. Панвіца, Г. Бенна, Б. Брехта) як контекст творчості В. Кандінського – далеко не повне коло проблем, які перебувають у фокусі наукових пошуків і потребують подальшого розгортання. Попри різні підходи до вивчення творчого доробку В. Кандінського, всі науковці підкреслюють новаторство та сміливість його експериментів з драматичною формою в "Жовтому звуці" через поєднання різних видів мистецтва. Одноактівка В. Кандінського стоїть ніби по той бік конфліктів класичних трагедії та комедії, не бере участі в спробах оновлення змісту драми через звернення до трагікомічних або ж суто драматичних спроб зобразити на сцені життя міщан, яке втратило колишні моральні та релігійні підвалини і позбавлене будь-якого вищого сенсу та осмисленості. Сценічна композиція "Жовтий звук" має риси унікального експерименту зі створення принципово нового абстрактного мистецтва на основі інтермедіальності як визначальної передумови для формування своєрідної та новаторської поетики цього зразкового для європейського авангарду твору, що поєднує основні ознаки драматургії як метавиду мистецтва.