Лінгвокультурний український компонент у польському поетичному тексті (на матеріалі творів Лева Венглінського)

Стаття присвячена поетичній спадщині Л. Венглінського – двомовного поета українсько-польського помежів'я – своєрідного лінгвокультурного явища, де відбувалося формування певного типу спільноти, яка стає носієм цілої низки універсальних цінностей, серед яких виділяємо потенційну наявність людей з подвійною мовною, культурною, етнічною належністю, які вільно почувалися в межах двох або трьох культур. Основна мета статті – з'ясувати роль українських елементів у літературних творах Л. Венглінського, написаних польською мовою, та обґрунтувати, що українізми є невід'ємною частиною подвійної мовної та етнічної ідентичності українсько-польського поета. У статті розглянуто вплив української мови на лексичну систему літературних творів автора. Серед українізмів переважають власне українські лексеми, загальнослов'янські, активізовані в польській мові під впливом української. Серед українських лексичних запозичень у поетичних текстах виділено лінгвокультуреми як засоби презентації індивідуальної культури мовної особистості автора, а також як носія національної лінгвокультури. З'ясовано, що зафіксовані лінгвокультуреми є вербалізаторами культурних знань, виконують кумулятивну та етнокультурологічну функції. Літературні твори Л. Венглінського, написані польською мовою, наповнені унікальним синтезом українських і польських культурних елементів, що дає підстави трактувати його ідентичність як "збірну" та кваліфікувати автора як поета двох народів. Це також слугує підтвердженням активного зацікавлення українськими темами, традиціями в польській літературі ХІХ ст. і є своєрідним свідченням полікультурного характеру українсько-польського помежів'я того часу. Перспективи дослідження вбачаємо в порівняльному вивченні лінгвокультурного польського компонента в українських поетичних збірках.