Жанрово-поетикальна своєрідність роману Олеся Ульяненка «Ангели помсти»

У статті представлено альтернативний щодо традиційної рецепції та спрямований насамперед на жанрову ідентифікацію та визначення поетикальних особливостей аналіз роману Олеся Ульяненка "Ангели помсти". З’ясовано, що, по-перше, "Ангели помсти" становлять спробу на широкому художньому тлі представити долю жінки як долю приречено-трагічну, а отже, це суперечить хибному уявленню про буцімто мізогінний характер творчості письменника. І, по-друге, хаотичне та надміру емоційно-експресивне говоріння чи не всіх важливих дійових осіб разом з іронічним автором, який усе знає, і водночас майже цілковите мовчання титульних персонажів-жінок свідчить про те, що образи й Марго, й Альми, і Таньки можна вважати трьома версіями однієї головної героїні, становлення якої зумовлено голосами оповідачів та автора, який усе знає. Унаслідок цього обґрунтовано, що твір Олеся Ульяненка можна визначити як дискретний роман, у якому всі три частини, що з них складається твір, об’єднує "головна героїня". Але ця "головна героїня" постає з умоглядного абстрагування від титульних персонажів-жінок і вмотивовується, з одного боку, інтеріоризацією мовлення персонажів-чоловіків включно з майже автором, який усе знає, для їхнього особистого становлення, а з іншого – ідентифікацією "ангелів помсти", якими за такої перспективи виявляються не Марго, Альма чи Танька, а ті, з чиєї провини замовкають голоси оповідачів.

Натомість шуканими "ангелами помсти" є всі ті множинні чинники, які спрямовані на процеси, прямо протилежні становленню. А це означає, що роман Олеся Ульяненка присвячений не вшануванню "ангелів помсти", а, навпаки, зневазі буцімто посланців небес, що радше поводять себе як пересічні антропологічні створіння.