Газетний дискурс як сфера об’єктивації категорії фактуальності

У статті з'ясовано, що, відображаючи інтенції автора як опосередковане втіленням мотиву творення тексту, факт як форма людського знання, якій властива достовірність, є основою під час творення тексту в газетному дискурсі, який є складним комунікативним явищем. Текст як матеріальна форма дискурсу дає змогу якнайкраще об’єктивувати, донести до читача й закріпити в його свідомості інформацію про факти суспільно-політичного життя і є єдиним простором, у якому відбувається передача факту. Вивчення механізмів смислотворення чи розуміння тексту охоплює питання про те, як виявляється факт у дискурсі, як формулювання та мовна репрезентація впливають на фактуальне прочитання інформації. Виокремлено фактографічну та аналітичну моделі подачі фактуального змісту. Фактографічна модель спрямована на фіксацію певних зовнішніх, очевидних характеристик явища, на отримання стислої інформації про предмет, аналітична модель – на проникнення в суть явища. Основне – виявлення причин ситуацій, що лежать в основі фактів, вивчення мотивів, інтересів, намірів, дій різних соціальних сил тощо. З’ясовано, що особливістю фактуальності в газетному дискурсі є те, що осмислення довкілля відбувається винятково через мовну діяльність інших мовців, а передача чужого висловлення є процесом, який складається з декількох етапів. На варіативність конструкцій введення в газеті великий вплив має комунікативна спрямованість висловлювань, яка відображає інтенцію мовця в мовленнєвому акті. Обгрунтовано, що: 1) роль газети як медіатора в процесі передачі фактів суспільно-культурного життя визначає особливість фактуальної інформації газетного дискурсу, джерелом якої є досвід мовців, на який накладається епістемологічна оцінка правдивості, 2) верифікація фактів відбувається через зіставлення висловлень у межах дискурсного фрагменту. Методологічну базу дослідження презентовано через використання функційного методу дослідження, що передбачає вивчення мови в дії. Крім того, застосовано лінгвістичні методи текстового, контекстуального, лінгвостилістичного, структурно-семантичного, наративного, прагматичного аналізу, а також загальнологічні методи спостереження, індукції, дедукції, аналізу, синтезу.