Художній простір сучасної драми

Дослідження сучасної літературної ситуації, зокрема нових тенденцій у драматургії, є актуальним завданням для літературознавства. На особливу увагу заслуговує творчість драматургів, починаючи з 90-тих років ХХ століття, оскільки літературна практика цього покоління митців спричинила цілу низку суттєвих зрушень у різних формально-змістових площинах драми. Показовою в цьому сенсі є драматургія сучасного німецького автора Р. Шиммельпфенніга. У процесі літературознавчого вивчення п’єси «Золотий дракон» побудовано аналітичну модель художнього тексту, яку співвіднесено з інтерпретаційною моделлю літературного твору. Хронотоп і структура оповіді відображають художню картину світу та концепцію особистості. Створюючи ці аспекти художньої реальності, драматург звертається до естетики епічного театру Б. Брехта. Насамперед це ефект очуження, що виникає через 17 ролей, які розподілено між п’ятьма акторами. Однак дійові особи не є героями-маріонетками, персонажами без ідентичності, вони виконують ролі своєрідних нараторів, повідомляють про події, звертаючись безпосередньо до глядачів. Відбувається посилення авторської присутності, що виражено в епізації драматичного тексту, у прямій авторській характеристиці персонажів, у просторово-часовій організації твору. Реальність, яку відтворює в п’єсі світ багатоповерхового будинку, не дає людині змоги проявити свою сутність. Таке проявлення уможливлюється в уявному світі, у людській свідомості. Набуття людиною особистісної неповторності, установлення глибинних, сутнісних зв’язків з іншими людьми відбувається у відкритому, необмеженому ментальному просторі.