Електронна бібліотека Житомирського державного університету

Синкретизм та синтетизм еволюції мистецтва як засоби культуротворчості

Ареф’єва А. Ю. (2021) Синкретизм та синтетизм еволюції мистецтва як засоби культуротворчості. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. № 90. С. 165–176. ISSN 2663-7650. DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.2(90).2021.165-176.

[thumbnail of 18.pdf]
Preview
Текст
18.pdf

Завантажити (584kB) | Preview

Анотація

У статті розкрито експлікації категорії "синтез мистецтв" в контексті категоріального простору понять "синкретизм", "еклектика", "взаємодія", "художній синтез". Доведено, що синкретизм, як механізм культуротворення, фіксує стадію "первинної простоти" та відображує потенціал художнього універсалізму конкретної доби, стилю, особливості поетики й естетичні вподобання митця – автора синтетичного художнього твору. Встановлено, що художній синтез відображує іманентну цілісність твору як синтез образу та предмета, натомість синтез мистецтв свідчить про взаємодію різних видів мистецтв.

Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі егалітаризму в грецькій та європейській культурі. З’ясовано, що мистецтву властивий розмірений ритм і метрика, яка була пов'язана з циклізмом і навіть своєрідним «метрономом» – протагоністом вітворення події. Водночас змагальна система гри (агон), коли в одному просторі грали декілька драм, потребувала певної акцентації, орієнтації в часові та просторі. Протагоністи, перші комуніканти були надзвичайно важливими детермінативами, а детермінантою, що допомагала увійти в наслідково-причину реальність, ставала обрана тканина події. Детермінативи розводили омоніми, розводили подібне, а детермінанти намагалися звернутися до засади, до метафізики, до того, що рухало подією в контексті змагальної акторської драматургії.

Встановлено, що триєдина хорея як своєрідний образ, який в класицизмі досягає буквально канонічного принципу єдність місця, часу і дії, є своєрідним принципом самоздійснення сценічної дії. Системогенез як породження цілісності, де передбачається подія, що випереджається в образах, визначається надзвичайно гостро як маска. Маска була незмінною трагічною або ментальною іпостасью, яка проводила вісь, вертикаль. На основі цієї домінанти відбувалася інтрига події, яка мала своє місце і мала свою драматургію самоздійснення. Поряд з цим час моделював вічність і розгортався в надзвичайно широких чи більш малих діапазонах, але він завжди моделював ту одвічність, яка усувала часовість в християнському розумінні за межі події.

Тип ресурсу: Стаття
Класифікатор: L Освіта > L Освіта (Загальне)
Користувач: Анастасія Торгонська
Дата подачі: 12 Січ 2022 13:54
Оновлення: 12 Січ 2022 14:02
URI: https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/33593
ДСТУ 8302:2015: Ареф’єва А. Ю. Синкретизм та синтетизм еволюції мистецтва як засоби культуротворчості. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. 2021. № 90. С. 165–176. DOI: 10.35433/PhilosophicalSciences.2(90).2021.165-176.

Дії ​​(потрібно ввійти)

Оглянути опис ресурсу
Оглянути опис ресурсу