Anthropology of Memory of Rural Women of Zhytomyr Region About Post-War Everyday Life

Мета роботи. У статті висвітлюються особливості повсякдення українського села в період пізнього сталінізму крізь призму жіночого досвіду виживання в перше повоєнне десятиліття. В основу дослідження покладено спогади селянок Житомирщини, чиє дитинство проходило в 1940-ві роки. Методологічною основою дослідження є історико-антропологічний підхід, одним із проявів якого є історія повсякденності. Наукова новизна. Дослідження сільського повсякдення сільських мешканців Житомирщини з позицій гендерного підходу здійснюються вперше. Акцентується увага на стратегіях виживання селянок у повоєнний період. Аналізуються такі складові сільського повсякдення як: робота в колгоспі, способи забезпечення матеріально-побутових потреб родини, поведінка селян в умовах голоду 1946-1947 років. Висновки. Жіночі стратегії виживання в умовах повоєнного повсякдення вирізнялися екстремальністю та вмінням пристосуватися до обставин. В цей період епіцентром сільського буття виступала не стільки приватна родина, скільки колгосп як важливий економічний та соціальний інститут. Голод, важка колгоспна праця та злиденність повоєнного повсякдення досі залишається у суспільній пам’яті сільського жіноцтва болючою стигмою.