Суржик як мовленнєвий бар’єр у процесі оволодіння літературним варіантом мови

Актуальність цього дослідження зумовлена тим, що рівень володіння мовою вважають критерієм у характеристиці інтелектуального та культурного розвитку суспільства. Натомість в Україні сьогодні маємо проблему мовного суржику, який є виплодом довготривалого співіснування на теренах України української та російської мов, являє собою мішанину граматичних ознак двох мов – української та російської, тобто є мовою-покручем, яка за своїми ознаками не вкладається в граматичну основу жодної з цих двох мов. Суржик руйнує підвалини національної мови, є результатом безграмотного послуговування мовою та стає на заваді в спілкуванні студентів із викладачами під час занять.

Ураховуючи результати соціологічного опитування 200 студентів закладів вищої освіти міста Житомира, автори констатують, що суржикомовні студенти не володіють досконало ні українською, ні російською мовами, мають низьку мовленнєву самооцінку, а також щонайменше у 22% опитаних немає чіткого усвідомлення, носіями якої мови вони є, що свідчить про незрілість їхньої мовної особистості. Мета дослідження – на основі отриманих під час опитування даних визначити, для якої мовної групи та наскільки суржик є мовленнєвим бар’єром у процесі вивчення літературного варіанту української мови і чи є якась залежність між здатністю оволодіти літературним варіантом рідної мови та готовністю вивчати іноземну мову. Автори дослідження скористалися у своїй розвідці методами соціології – анкетуванням та статистичною обробкою отриманих даних. Результати дослідження доводять, що суржик є мовленнєвим бар’єром не лише в оволодінні літературним варіантом рідної мови, а й у вивченні іноземної.