Футурологічні експлікації нової української освітньої політики

У статті розглядаються особливості футурологічних експлікацій нової української освітньої політики. Також показано наявні протиріччя розвитку державної освітньої політики України та важливість для транзитивних суспільств формування її на демократичних засадах актуалізує розроблення й упровадження політики реформування національної системи освіти. При цьому аналізуються особливості формування і розвитку радянської і європейської системи освіти. Кожна з них володіє певними перевагами і недоліками. У статті відзначено перспективи переходу від моносуб’єктності до полісуб’єктності освітньої політики. Для цього потрібно, щоб освітня політика ґрунтуватися не тільки на державних, а й на громадських, суспільних механізмах регулювання діяльності, створювати та підтримувати сприятливе середовище для існування та функціонування альтернативних можливостей, що є необхідною умовою утвердження вільної освітньої взаємодії та розуміння освіти як практики свободи. Стаття ілюструє основні положення української освітньої політики, заснованої на українській національній ідеї. Ці положення передбачають наступне: українська освітня політика повинна базуватися на визнанні факту народження індивідуальності, а також, будуватися за принципом «не нашкодити»; індивідуальний підхід до учнів і студентів вимагає певних змін в організації системи; освіти актуальність мовного питання; необхідно налагодити незалежний громадський контроль над якістю освітніх послуг, що надаються та їх відповідності сучасним світовим стандартам; потрібно відійти від культу отриманого диплому, а також, варто домагатися сталого професійного зростання всіх категорій населення: від учителів до автомобілістів. І це збільшення має супроводжуватися отриманими дипломами, причому освітніх закладах, які є авторитетних не тільки в Україні, а й за її межами.